Я встаю з-за столу, за яким працюю, і йду на кухню. Кухня звичайна. У ній немає нічого, що кардинально відрізняло б її від кухонь у сусідніх квартирах чи офісах: плита, витяжка, мийка, чайник. Шафки.
В одній з моїх шафок стоять спеції. Баночки з різними перцями, травами… Тут і бад’ян, і шафран, і куркума, і орегано, і лавровий лист. Коштовний із них хіба що шафран, а всі інші — копійчані. Куплені у звичайних супермаркетах. Можливо, у вас вдома теж є така або подібна шафка. Мабуть, вам усе в ній здається цілком звичним. Утім, моя бабуся ніколи не мала такого набору спецій і навіть не знала про існування більшості з них. А кілька століть тому така шафка у наших краях коштувала б цілий статок.
На іншій стіні є ще одна шафка. Її ручка потерта, бо відчиняю і зачиняю я ці дверцята дуже часто. У ній — усе, що стосується приготування гарячих напоїв: чай кількох сортів, кава. Какао і цукор. Звичайний набір, правда? У вас теж такий є? Але так було не завжди. Це порівняно недавно — в історичній перспективі — люди придумали бадьорити себе цукром, чаєм, кавою та шоколадом.
Є й ще одна шафка. Майже порожня тепер. Колись у мене в ній стояли келихи для різних напоїв.
“Смаки раю” — це дуже цікава книжка, і я дуже рада, що її переклали та видали українською, тож її можуть прочитати усі, хто шукає коротку стежку до раю. Ми всі хотіли б знати, де ця стежка, правда?… Якщо вона взагалі є.
Написав книжку німецький автор Вольфрам Ебелінґ. Він дуже педантично, простими словами й послідовно розповідає, як так вийшло, що людство взяло собі за звичку використовувати різні речовини, щоб змінити свій стан. Цікаво побачити і зрозуміти, які причини на це вплинули.
Алкоголь люди пили не завжди. Зокрема міцний алкоголь — це взагалі дуже нове, в історичній перспективі, явище. Курили люди теж не завжди.
Також дуже важливий момент: ви колись думали про те, що речовини, які ми споживаємо, є даниною моді? І що цей “тренд” мине так швидко, як минають тренди… Подивіться самі: наприклад, ще сто років тому було модним нюхати тютюн, а зараз про це вже ніхто й не згадує.
Цю книжку мені подарували через непорозуміння. Людина, яка дарувала, хибно зрозуміла назву на обкладинці і, як виявилось пізніше, мала на меті заохотити мене до куріння та пияцтва. А я взяла і прочитала — з великою цікавістю! — книжку від початку до кінця, багато зрозуміла для себе про природу й соціальну роль описаних у ній речовин. Це призвело до змін: я позбулася тих самих згаданих вище келихів для різних алкогольних напоїв і алкоголю загалом. Дарувальник книжки зник з мого життя. Іронічно, але щось із його планом, очевидно, пішло не так.
Книжку рекомендую усім, хто цікавиться питаннями харчування, соціальної історії та механізмів моди. Вона допомагає тверезо подивитися на власні звички, коло спілкування і життя загалом.
Також пропоную вам принагідно звернути увагу на людей, від яких погано пахне. Які сплять на зупинках і під ними калюжа. У яких цегляний колір обличчя, загублені голоси і брудний одяг. Ви бачили їх багато разів і знаєте, чому з ними так сталось. Скажіть мені таке: ці люди знайшли коротку стежку у рай?
Залишити відповідь