Хлопчик — найменший із багатьох дітей — виховується у токсичній сім’ї. Так вийшло, що там не тільки не забороняють дітям брехати, а й наполегливо це заохочують. За приклад ставлять тата, який обманув чимало осіб на своєму життєвому шляху і встиг заробити собі певну репутацію. Хоча ця репутація сумнівна, тато нею страшенно пишається.
Добра новина полягає хіба що в тому, що все-все-все здобуте нечесним шляхом тато несе додому. У такий спосіб сім’я харчується і живе. Мама не працює, займається дітьми й хатніми справами.
Усі діти готові прийняти свою долю і рівняються на тата, лише найменший вбив собі в голову, що правильно жити високими ідеалами. Він навіть намагається застосувати це на практиці, але репутація, зароблена татом і старшими дітьми, цьому не сприяє. Тож наймолодшому хлопчикові не особливо вірять. І всі порядні мами забороняють своїм дітям із ним дружити.
Безвихідь.
Якби не доля, яка раптом зіштовхує нашого маленького героя з дівчинкою. Маленькою і наївною, яка саме через молодість і недосвідченість не впізнає у ньому ворога. Між ними зав’язується дружба. Неможливі стосунки.
Але, як то кажуть, кров густіша за воду. Хлопчик знає: вдома йому влетить, якби хтось дізнався про добропорядну дружбу з цією дівчинкою. Тому малий робить рівно те саме, чого навчився від старших: винахідливо бреше. Насамперед своїм рідним і бреше. Бо кров густіша за воду.
Але життя дивовижне. Саме це спадкове вміння брехати й викручуватися, поставлене на рейки високих ідеалів, раптом перетворюється на інструмент порятунку всієї сім’ї.
Класний психологічний трилер. Рекомендую. Для дітей і дорослих. Автор — Ян Екгольм. В українському перекладі книжка називається «Людвігові Хитрому — ура-ура-ура!». Там про лисенятко Людвіга і його подружку, курчатко Тутту.
А ви помітили глибокий психологізм цієї дитячої казки?
Залишити відповідь