Це ще кримська звичка, але щовересня мені сумно, що літо закінчується. Я з маленького курортного містечка, тож початок осені означав, що життя зупиняється. Надовго, до наступного сезону. Починалося навчання, і для мене це було обмеженням свободи.
Потім я подорослішала і переїхала. Довго звикала, що ні у яку школу, ні у який університет з початком осені мені не треба (хоча інколи досі буває сниться). Втім, все одно трошки сумувала, що теплі дні минають.
І ще трошки пізніше я розібралася, що літо можна подовжити. Та й клімат змінився, восени ще довго тримається плюс-мінус пляжна погода. Тож цього року я вирвала у роботи чотири дні і влаштувала собі невеличку відпустку біля басейну. На лежаку і під парасолькою, з ніг до голови обмазана кремом від сонця, я прочитала книжку “Південь”, написала Маріанне Каурін.
Скандинавська авторка. Підліткова історія. Сюжет такий: усі мажорні діти зі школи летять з батьками на Мальдиви та Канарські острови на час канікул. Нікуди не їдуть лише двоє: хлопець та дівчина, бо у їхніх сім’ях труднощі. Втім, дітям соромно про це зізнаватися, тож вони влаштовують “південь” у закинутому житлі й імітують відпочинок у лакшері-готелі.
Ідея просто вау, перші 70% книжки я була у захваті. Написано супер. Як зображені стосунки між школярами, ситуації у сім’ях, як це все бачиться очима підлітків — дуже майстерно. Так по-скандинавськи, начебто і просто, скромно, але виразно, якісно — у мене аж серце співало.
А потім авторка взяла і це саме серце мені розбила. Не хочу спойлерити. Скажу тільки, що далі у книжці стається неетичний вчинок. Страшний, насправді. По-перше, авторка це ніяк не засуджує, — і мені від цього боляче. Тут я ще можу придумати виправдання: можливо, вона хоче, щоб ми самі вирішили, як до цього ставитись. Але є ще по-друге.
По-друге, авторка цей вчинок подає як разову акцію. Підлітковий читач може повірити, що такі речі бувають разовими. А я доросла тьотя, і я знаю, що за такими речами стоїть певна “прошивка” психіки, і це буде повторюватися раз у раз…
Я цій книжці поставила 4 на «Ґудрідз» через ось це своє розбите читацьке серце. Якби не це, поставила б 5 і занесла у список своїх найулюбленіших.
Чи варто вам читати? Мабуть, так, щоби сформувати свою думку щодо того вчинку і книжки загалом.
Залишити відповідь