Сучасні письменники зараз часто говорять про те, що писати дитячі книжки — це велика відповідальність; що дитячі книжки повинні бути безпечними для маленьких читачів, щоб не травмувати ніжну психіку…
А які книжки вважалися підхожими для дітей раніше? Ось ці я свого часу прочитала у шкільних хрестоматіях. Років мені тоді було, мабуть, 9 або 10.
“Горпина”, Марко Вовчок
У жінки народжується дитина, і молода мама дуже тішиться. Так вона те немовля голубить, так пестить… Але дитині, очевидно, нездоровиться, і вона безперестанку плаче. Декретів і лікарняних не було. Жінку змушують лишати немовля саме вдома і йти працювати у полі. Хтось підказує їй лайфхак: напоїти дитину снодійним засобом, щоб вона так не кричала. Молода мама так і робить, але не вгадує з дозуванням — і дитина більше не прокидається. Жінка сходить з розуму від горя.
Коротке оповідання, лише кілька сторінок. Сказати, що я була у шоці, то нічого не сказати. Досі в шоці. Але тепер вже не стільки від смерті, як від життя. Від розуміння, яким було положення жінок у суспільстві.
“Правда і Кривда”, народна казка
Живуть собі брати, одного звуть Правда, а іншого звуть Кривда. Маючи однакові ресурси, але різні характери, вони рушають у дорогу. Спочатку Кривда видурює ресурси у Правди, а потім “продає” їх йому назад в обмін на органи. Потім там стається низка пригод, але за законами Всесвіту у Правди життя налагоджується, Кривда ж у муках помирає.
Невеличка казка, вона є у різних варіантах. Є пом’якшені, без ампутаційних моментів. Мені ж у дитинстві дістався жорсткий варіант, і погано мені від нього було. Та й досі є. Якщо тоді найбільше лякав спосіб мислення Кривди, то тепер більше лякає, що беззмістовна жорстокість досі присутня у суспільстві.
“Морозенко”, Панас Мирний
Мама із маленьким синочком живуть у хатці. Зима, сильні морози. У них закінчуються останні припаси їжі та пального для пічки. Дні святкові, і хлопчик хоче збігати до хрещеного батька посівати і має сподівання отримати за це ковбаси та іншої їжі. Хрещений живе не дуже і далеко, кілометрів зо три, втім на вулиці дуже холодно, і мама відмовляє сина йти. Але й план Б з виживання їй не вдається придумати. Хлопчик вибирає час, коли мати ще спить, і таки рушає у дорогу. Присідає на пеньок перепочити. Від холоду у нього починаються галюцинації, і він замерзає на смерть. Мама його біжить шукати, знаходить і теж замерзає поруч…
Теж оповідання, теж кілька сторінок… Враження з дитинства на все життя.
Для чого ці твори давали читати дітям?
На мою думку, це робили, бо дитяча література повинна була бути безпечною! Річ лише у тім, що у слово “безпека” (стосовно дитячої літератури) тоді і зараз вкладається різний сенс. Зараз “безпека” — це про емоційний стан. Тоді — про виживання. Ці твори мали налякати дітей так, щоб вони трималися подалі від експериментів з опіатами, проявів жорстокості і втеч із хати.
Питання: чи це працювало?
Не знаю.
Коли я навчалася у школі, це було у Криму, стався один випадок… Це було через кілька років після тих хрестоматій, вже у старших класах. Хлопчик, який навчався на рік молодше від мене, посварився з мамою. Не можу знати подробиці, але схоже було на щось підліткове таке… Можна було б сказати, що дріб’язкове. І він пішов з хати. Десь на озера. Взимку. І хоча це Крим, але морози бувають… Поліція якось не дуже серйозно поставилась до пошуків. Закінчилось тим, що мама прочісувала комиші сама. Хлопчик замерз на смерть, і вона його знайшла… Казали, що теж так, сіла біля нього, невідомо, скільки сиділа. Їх потім разом знайшли. Мама вижила.
===
Дорослі хочуть убезпечити дітей від усякої біди — і шукають для цього різі засоби. Колись більше залякували, зараз більше наголошують на тому, що “ти маєш значення і право на безпеку”. А світ все одно жорстокий. Але є й добра новина: цю жорстокість ми не сприймаємо за норму і прагнемо чогось іншого, протилежного. Особливо для майбутніх поколінь.
Залишити відповідь