Зараз на носі зимові свята. Якщо хочете взяти собі почитати щось таке атмосферне, зимове, ніби з реклами “Кока-Коли”, або шукаєте таку книжку на подарунок дитині, то рекомендую звернути увагу на “Різдвозавра”, написав її Том Флетчер.
Що це за книжка?
Це книжка-товстунець, яка завдяки зручному шрифту, ілюстраціям та динамічному сюжету швидко й легко читається. Це вже відразу перевага: товстенька прочитана книжка завжди дає приємне відчуття досягнення і власної сили!
Про що твір?
Чудова оптимістична історія про хлопчика і динозавра. Дуже сніжна, дуже різдвяна оповідь. Гірлянди, ялинки, Санта-Клаус, олені — ось усе це вирує на сторінках. Вона підкреслено американська, навіть голлівудська така, схожа на високоякісний блокбастер. Хоча я взагалі не фанат такого жанру, саме в цій книжці це доречно, гарно, розважально. Не здивуюсь, якщо перечитування цієї книжки стане для деяких читачів щорічною традицією, на рівні з переглядами “Один вдома”.
Інклюзивність
Мені сподобалось, що головний герой книжки — це хлопчик, який пересувається на візку. По-перше, приємно бачити увагу автора до теми інклюзії. По-друге, класно втілена ідея про те, що дива у цьому світі доступні для всіх.
По-третє, особливо це важливо для мене, бо я виросла в Криму, у місті Саки, де було дуже-дуже багато людей на візках. Вони приїжджали на лікування, реабілітацію. Багатьом допомагало знову почати ходити. Звичайно, тут усе індивідуально. Інколи люди залишались жити у нашому місті, тому що воно було добре адаптоване до їхніх потреб. Зокрема, рельєф міста майже плаский, клімат дозволяє прогулянки на вулиці майже у будь-який день. Усюди є пандуси. Відстані невеликі, є парк, є море, є озеро, є лікування. Також важливо, що були клуби для спілкування і взаємопідтримки. Для багатьох також можливість працювати.
Це у нашому містечку так велося ще з радянських часів. Тоді особливо ніхто не говорив про інклюзію. Але у нас у місті так просто тихенько собі було і все. Ми так звикли. Якщо чесно, я думала, так всюди. Втім, ні, так не всюди, досі ні. Навіть книжок, де б були герої на візках, не так і багато. Крім цієї так відразу і не згадаю якусь ще.
Неймовірно, але ще один факт: символ мого рідного міста Саки — бронтозавр! У нас там стояла велика статуя, яка натякала, що лікувальні грязі настільки ж давні, як динозаври. Зараз вона все ще є, але вона потребує реставрації і її ніби збираються переносити у інше місце.
Віра у найкраще
Теж рідкість у книжках, але “Різдвозавр” залишає по собі світле радісне відчуття. Оптимізм, надію. Бажання жити і брати від життя максимум, попри всі обставини. Вся книжка така, як різдвяні прикраси. Від того, що вони є, не зникають проблеми. Втім, дивишся на них — а на душі все ж приємно. Трошки більше дитиною почуваєшся і трошки більше радієш тому, що у цьому світі бувають не тільки труднощі, але ще і свята, і краса, і блиск ялинкових іграшок, і сніг, і дружба, і подарунки, і пригоди.
***
Я б могла посварити “Різдвозавра” за дещо надлишкову комерційність, але не буду. Так, це розважальна література, іноді нам може хотітися саме американський блокбастер.
Читайте, даруйте, беріть з неї для себе найкраще.
PS: Ми живемо у дуже чутливі часи, і я не завжди встигаю слідкувати за тим, що і як вважається ґречним і неґречним казати. Я дуже старалась цей допис написати з максимальною повагою. Якщо раптом я якесь слово вжила не так, про всяк випадок приношу свої вибачення.
Залишити відповідь