Колись я із цікавістю дивилась серіал “Остання людина на Землі”. Він, хоч і комедійний, порушує складну тему людської природи. За сюжетом вірус знищує майже все людство, лишаючи поодиноких імунних людей. Спочатку вони насолоджуються інфантильною свободою, але згодом усвідомлюють труднощі виживання і неминучу необхідність створення інституцій, які б стежили за порядком і впроваджували покарання.
Задовго до цього серіалу вийшла книга, яка називається “Володар мух”. Написав її Вільям Голдінг. Вона теж у форматі “робінзоніади”. Втім у книжці не дорослі, а діти. Група хлопчиків, які після авіакатастрофи опиняються на безлюдному острові, — і далі у них жодних інструкцій, як жити, жодного нагляду дорослих, жодних інституцій. Жодних упереджень. Лише повна свобода.
Чому я взяла її читати?… Не можу до ладу згадати… Мабуть, побачила у списку видатних книжок усіх часів. Пам’ятаю, що знайшла, взяла у руки, відкрила, почала читати. Книжка віддразу захопила. Я читала її і мимоволі співставляла себе з кожним персонажем по черзі. Ніби приміряла на себе образ у пошуках відповіді на питання: а що б робила я на його місці? Якою була б за таких обставин?
Острів у морі. Відсутність заборон і обмежень. Здавалося б, мрія багатьох. Всіх нас? Але що ця свобода зробить із нами, коли ми до неї не готові? Чи це ми згвалтуємо цю саму свободу? Бо матимему таку змогу?
Чому група людей в екстремальних обставинах займається чим завгодно — грою, змаганнями, боротьбою за владу, цькуванням — але не побудовою раю для себе? Це вражає, як швидко страх і жага влади можуть зруйнувати будь-яку подобу цивілізації…
Ми схильні шукати джерело зла за межами свого тіла. Звинувачувати у проблемах владу, інституції, поганих людей навколо. Але чи це правда так?
Дуже поважаю “Володаря мух” якраз за те, що книжка проєктує таку модель реальності, коли люди лишаються сам на сам із собою — і більше немає на кого перекласти відповідальність. Зникло все зовнішнє, але зло — не зникло. То де його джерело?
Не можу сказати, що книжка легка. Вона загалом похмура. Втім, на мій погляд, прочитати її — це як поїхати в автосервіс і поставити нові якісні гальма на свою машину. Забезпечити собі на мабутнє змогу вчасно зупинитися.
Залишити відповідь