Приблизно у 2010 році був бум тренінгів з особистого зростання, і звідусіль лилося дуже багато інформації про безмежність людського потенціалу. Серед цієї інформації було багато цікавого, мотиваційного, навіть корисного.
“Вір і йди”, “Варто захотіти і дуже старатись — і у тебе все вийде” — запевняли бізнес-тренери, гуру і їхні послідовники. Місцями дуже переконливо. У моїй бульбашці були люди, які змогли скористатися порадами і покращити своє життя. Якщо подивитися реалістично, то все ж у певних межах. Я зараз не намагаюсь когось або щось знецінити, а лише подивитися на правду: обіцяли безмежність, а фактично ніхто не почав ходити крізь стіни, перемножати великі числа в умі чи розмовляти 200 мовами світу…
Я не проти тренінгів чи інших способів ставати кращими… Я просто за тверезу оцінку результатів: у них є певні межі. Можливо, широкі, але є.
Водночас, приблизно у ті самі часи, на моїх очах розгорталася інша картина. Моя подруга, людина з кількома вищими освітами, всиновила дитину. Чудовий хлопчик з добрим серцем. Не від доброго життя, але так склалося, що до своїх 12 років він не вмів читати і писати. Подруга забрала його зі складних обставин, зігріла, полікувала і заходилася вчити.
Досягнуто дуже багато. Він навчився читати і писати, потім подорослішав, здобув професію. Він приємна людина і вміє піклуватись про людей і котів навколо себе. І все ж… У нього досить проста професія. Його легко обманути.
Він так і не полюбив книжки і не розуміє багатошарові твори. Йому не отримати вищу освіту, не стати науковцем, і ще багато чого не… Та він ні у що таке й не тягнеться. Він може прожити довго і щасливо, та водночас із цим хлопець запізно долучився до світу навчання — і виявилось, що у цій сфері йому вже не наздогнати тих, хто провів ранні роки за книжками і підручниками.
Тож чи людський потенціал безмежний чи обмежений?
«Квіти для Елджернона» — одна з найкращих книжок, які я коли-небудь читала. Наукова фантастика, але дуже особлива. Є простий хлопець. Чарлі. Працює прибиральником. У нього невисокий IQ і він вважає, що якби він був розумнішим, то його б більше любили і цінували. Ми всі трошки як Чарлі, правда?
У результаті експериментальної операції лікарям вдається досягти того, щоб IQ хлопця зріс до дуже високого рівня. Надвисокого. Але чи від цього у житті Чарлі стане більше щастя? Чи почне його хтось любити і цінувати?
Дуже пронизлива книжка. Цікаво і легко читається. Легко — у сенсі швидко, сторінки так і гортаються одна за одною. Але не дуже легко емоційно. Я добре поридала над нею, втім це такі сльози, після яких на душі стає світліше.
Зараз я думаю, що людський потенціал безмежний і обмежений водночас. Мабуть, ми теоретично можемо безмежно багато, а практично не хочемо цим користуватись. Зрештою, і головний герой книжки не хотів собі безмежні можливості. І не хотів розум. Просто волів, щоб його любили.
А книжку читайте. Вона добра.
Залишити відповідь