Зараз, мабуть, буде несподівано, втім я все одно зізнаюсь. Інколи я навмисно вишукую у книгарнях поганенькі видання.
Я багато читаю, і у мене майже завжди при собі є електронна читалка або паперова книжка. Якщо трапляється читати особливо гарне ілюстроване видання, то це для мене свято душі. Втім, бувають ситуації, коли потрібна саме хороша історія у поганому виданні. Такі я купую, щоб читати на пляжі.
Пляж — це сонце і скоцюрблені, пожовтілі від нього сторінки. Це вода з моря або басейну. Можливо, пісок. Плями від крему для засмаги. Перекинутий апельсиновий сік. Картопля фрі з кетчупом. Чиясь дитина з водяним пістолетом… А ще на пляжі речі часом лишаються без нагляду. Саме тому мені шкода брати із собою електронну читалку або особливо гарні паперові томи.
Коли в моїх планах з’являється пляжний відпочинок, я вирушаю на пошуки хороших книжок у дешевих, непримітних виданнях. Таких, щоб мені було цікаво читати, але якщо вони пошкодяться або їх хтось прихопить — щоб я через це не сумувала. Ще одна перевага: прочитані книжки такого штибу можна залишити на відпочинку, подарувати готелю, місцевій бібліотеці або віддати на буккросинг і не тягти із собою додому. Менша вага валіз — більше місця для чогось іншого.
Знайти хорошу книжку у недорогому виданні — не така проста задача, як здається. Ще ж треба з тих, які я не читала. Насамперед я перевіряю акції від книгарень, а якщо це онлайн-шопінг — сортую за ціною і далі дивлюся, що зі знайденого може мене зацікавити.
До речі, чому я дуже прискіпливо підходжу до вибору книжок і не читаю абищо, писала раніше у дописі про 2,5 типи книжок, які не варті часу.
В один із таких «походів» по хороші тексти у простих виданнях я знайшла книжку «Неперевершена Ґіллі Гопкінз» Кетрін Патерсон. Мені сподобалось у ній все: ціна (75 гривень!), прочитаний уривок, дизайн палітурки. Також підкупили дані про авторку, її численні нагороди та величезна кількість захоплених відгуків. Я навіть здивувалась, що не чула про цю повість раніше.
Сюжет такий: є дуже складна дитина, Ґіллі Гопкінз. Їй 11 років, і вона вважає себе неперевершеною. Фактично, надлюдиною. І, як легко можна здогадатися, це така гіперкомпенсація порожнечі, яку відчуває дівчинка. Вона покинута батьками, їй шукають прийомну родину. Це не так легко, бо Ґіллі ж — неперевершена. У неї найвищі стандарти й очікування. А ще — проблеми з поведінкою…
Ґіллі дістається сім’я, яка далека від ідеалу. Дуже далека. Дівчинка вважає, що варта набагато кращого… От якби біологічна мама її забрала, то вони були б такі щасливі разом… Це ж мало бути просто непорозуміння чи випадковість, що рідна матір залишила дитину… Чи все-таки ні?
Це дуже важлива книжка. Вона про те, що неідеальне краще за ідеальне. Про те, якою непомітною є безумовна любов. І про те, як багато вона може означати.
Додам також, що письменниця Кетрін Патерсон сама має досвід усиновлення дітей і знає, про що пише.
Пречудова книжка. Все у ній прекрасне: і сюжет, і персонажі, і ідея, і краса тексту, і світло, яке після прочитання залишається у душі.
Залишити відповідь