А його вдома не було? А лампа ж висить!
Погана новина: дуже мало книжок українських авторів є в перекладах іншими мовами.
Добра новина: такі переклади все ж є і їх дедалі більшає. Перелік книжок і статистику можна знайти в базі від УІК — вона дуже цікава і корисна, рекомендую зазирнути до неї. Я доклала лапку до її створенняі тому ставлюсь до бази з особливою, якщо хочете, ніжністю.
Коли ми у команді ділили роботу між волонтерами, я взяла турецьку і арабську мови. Я раніше, давно, жила у Стамбулі і люблю східну культуру. І ось тепер, поки я збирала інформацію для бази, я звернула увагу на книжку «Ажнабія на червоній машині» авторки Марини Гримич. Я не зрозуміла, про що книжка і у якому вона жанрі, втім, вона була однією з шести (так мало вдалося знайти!) українських книжок, перекладених арабською мовою, тож я захотіла роздивитися її детальніше.
У Львові у офлайн-книгарні цієї книжки не знайшлося — мені сказали, що давно немає, тому далі книжку я шукала на ОЛХ. Свій примірник я купила там за 75 гривень.
Якщо вам треба чудовий, веселий, захопливий спосіб витратити 75 гривень, то це воно!
До мене приїхала книжка у яскраво-рожевій обкладинці. Колір називається «маджента». Такий радісний! І персонажі на обкладинці такі різні, такі яскраві.
Це road-trip, тобто книжка, події якої відбуваються під час поїздки. Жанр, який не так часто можна зустріти взагалі, зокрема у сучасній українській літературі. Тож це щось особливе.
Далі. Це книжка про українок («ажнабія» перекладається як «іноземка» з арабської) у Лівані. Фактично про те, що міжкультурні шлюби — це часто історія Гюррем Султан у мініатюрі. Хоча я по собі знаю, як нелегко буває адаптуватися у новому середовищі, погляд авторки на таку адаптацію з гумором — це щось неймовірно життєдайне! При чому — тут знімаю капелюха — гумор легкий, дуже дотепний і — важливо! — не образливий. Пожартувати, не образити і не принизити — це велика рідкість, тому що цього дуже складно досягти. Мало кому вдається.
Ще буду хвалити. Дуже, дуже складно написати ЛЕГКУ, чудову книжку і зробити так, щоб її видали іншою мовою теж. Знову ж таки, якщо ви покопирсаєтесь у базі, то ви скоро зрозумієте, що переважно перекладають складні монументальні праці. Це цінно і важливо, втім, треба розуміти: пересічна людина-іноземець навряд чи прорветься через 400 сторінок складного тексту про, скажімо, Голодомор. Це хіба якийсь професор з університету зможе…
Ще раз наголошу: монументальні книжки важливі і цінні, це добре, що їх перекладають. Водночас вони підходять лише для вузького кола читачів. А що ж читати широкому? Це ж дуже важливо, щоб Україну знали і щоб ми з вами були симпатичні широкому загалу іноземців. також треба враховувати, що людям у багатьох випадках треба почати з чогось простішого, щоб потім перейти до складного. Це якраз про м’яку силу культурної дипломатії. Тому я дуже тішусь, коли бачу саме таку книжку.
Я вже писала про те, яку чудову ідею з історичним коміксом придумав і втілив турецький автор Ерсін Булут — і я дуже рада, що Марина Гримич знайшла чудовий спосіб розповісти про Україну і про Ліван так, щоб це було легко і цікаво читати всім.
Власне, мені дуже сподобалась глава, де персонажі обговорюють традиції і забобони, які притаманні українцям і ліванцям. Є відмінності і є чимало спільного. У нас часто «Хто всравсь? Невістка!», а в них у таких ситуаціях винні джини.
Ще одне круте рішення: у тексті є ілюстрації, але крім ілюстрацій у ньому є ніби скріншоти з українських чатів. Я в таких теж свого часу сиділа. Дуже точно передана атмосфера — і це класно доповнює оповідь.
Кому пораджу читати?
- Усім, кому знайома тема адаптації до іншої культури.
- Усім, кому потрібна доза гарного настрою.
- Усім, хто цікавиться традиціями різних народів.
- Усім, хто хоче подивитися, як цікаво авторка експериментує з форматами.
Нагадаю, що книжка є в перекладі арабською мовою, тож її можна — і треба! — купувати на подарунки, якщо серед кола вашого спілкування є люди, для яких арабська — рідна.
БОНУС
для тих, хто розумничка і дочитав до кінця. Електронна книжка «Ажнабія на червоній машині» зараз продається на Yakaboo за 30 (лише тридцять!) гривень. Ви що. Беріть. Нагрібайте. Хапайте. Читайте. Отримуйте задоволення.
Залишити відповідь